Власне, я ніколи не мріяла потрапити в США. Так, мене захоплюють всі ці голлівудські фільми про ідеальне життя за океаном, у містах, де хмарочоси розчісують хмари і де замість повітря люди дихають сукупністю вихлопних газів та відходів. Але єдиною моєю країною мрії була і є Ірландія. І хай там що, але колись я таки здійсню цю мрію і відвідаю місто Нобелівських лауреатів, Дублін.
Сама ідея участі у W&T першопочатково виникла у моїх батьків. Якось так сталось, що минулого року багацько знайомих приймали участь у цій програмі і батьки, натхненні розповідями про заокеанську країну, в один момент запропонували мені прийняти участь. Ми поговорили, помріяли, посміялися і розійшлися на тому, але після того я загорілася цією ідеєю і в один момент вже серйозно запитала батьків про мою участь у програмі. Слава Богу, можливість була і вони погодилися, насправді не вірячи у реальність цього плану. Ось так внаслідок довгих розмов та порад ми з татом опинилися перед дверима київської компанії Study.ua. Цю компанію обрали через велику кількість позитивних відгуків і популярність її на ринку освітніх послуг. Тут мушу відмітити, що цей пост не пишу в рамках реклами даної компанії.
29 липня 2015 року я зареєструвалася для участі у програмі W&T. Я заповнила анкету і пройшла співбесіду англійською мовою. Нам з татом дали зрозуміти, що потрібно чекати дзвінка або емейла від представника компанії, який розповість нам про подальші дії. Ось так з просвітленими посмішками на обличчі ми й покинули стіни компанії.
Літо закрутило мене у своїй шаленій круговерті подій. Початок осені, навчання, новий стрес та потрясіння і я взагалі забула про дзвінок з компанії. Зі мною ніхто не зв'язувався.
23 жовтня 2015 року ми з татом знову опинилися перед дверима вище згаданої компанії. Пояснивши, причину нашого чергового візиту, нам відповіли, що я взагалі не реєструвалась на дану програму. Виявляється, учасник вважається зареєстрованим тоді, коли сплатить реєстраційний внесок. Нас обурило, що нам ніхто цього не повідомив при першій зустрічі, але що поробиш, мусила реєструватися вдруге.
Проте, такі дії представника компанії можна пояснити їхньою зацікавленістю в отриманні більшої суми за участь у програмі. Адже всім відомо, що коли реєструєшся в липні, то вартість програми нижча, ніж у жовтні.
Ну, та власне, змирившись з тою думкою, що нас кинули, я перейшла до наступного етапу - підбору вакансії. Найбільше, що дратувало це список з великою кількістю вакансій Lifeguard, серед яких була жменька таких собі вакансій Housekeeping. І ти сидиш і думаєш чи погоджуватись на цю вакансію, чи можливо через кілька тижнів з'явиться щось краще. Цей період на той момент здавався найгіршим. Ота невизначеність з вакансією дратувала як мене, так і мого агента, яка все не могла зрозуміти чим мені не підходить вакансія з 32 робочими годинами (щоб щось заробити потрібно обирати вакансію як мінімум з 38 робочими годинами).
Потім був цікавий момент, коли я спонтанно обрала одну вакансію тільки тому, що одна моя знайома працювала там само минулого літа. Розпитавши детально про умови праці у цієї ж знойомої і порадившись з батьками, я вирішила відмовитись від даної вакансії (письмового підтвердженя на той момент я ще не відправила). Знали б ви чого мені то коштувало? Я протягом тижня ходила вся знервована, телефонувала до свого агента, відхиляла вакансію, підкріплюючи своє рішення аргументами, які вона успішно спростовувала.
"Вакансія без житла - Та це ж прекрасно!"
"Робочий тиждень складається з 32 годин - А більше годин і бути не може!"
Потім мені надіслали новий список вакансій і я відразу вхопилася за Ride&Track Attendant, NASCAR Speedpark Sevierville TN. 40 робочих годин і прекрасне місце розташування мене підкупили. Відразу ж після вибору вакансій мені кинули 3 документи, які я повинна була заповнити, підписати, відсканувати і відправити. В одному з тих документів повинен був підписатись хтось з моїх батьків. Документи були англійською мовою, тому процес ознайомлення з ними вимагав часу, якого у мене тоді не було (то був якраз стресовий період модульних і семестрових контрольних). До речі, документи мені кинули о 19:30 і вимагали надіслати їх вже до 11:00 наступного ранку. Та в мене не те, що часу не було їх прочитати, а й не було де роздрукувати. Цю справу я відклала до вихідних, щоб ретельно з батьками опрацювати дану інформацію. Звичайно, мені телефонували, казали, що я злечу з вакансії, якщо негайно не надішлю підписані документи, але як бачите, не злетіла :)
15 грудня 2015 року я пройшла інтерв'ю з роботодавцем. Інтерв'ю проходило по скайпу, що дуже зручно, адже не потрібно їхати до Києва. Попри стрес і невеличке хвилювання, інтерв'ю минуло легко та невимушено.
29 грудня 2015 року я отримала коротеньке смс, яке сповістило мене про те, що я таки пройшла на вакансію.
12 січня 2016 року я отримала пакет документів, який містив Job offer, Housing form, Rental Agreement. Оскільки ця вакансія передбачає житло, то я повинна дотримуватися всіх правил, які встановлює орендодавець. Саме житло, на мою думку, і є мінусом цієї вакансії, тому що я не маю права його змінювати і мушу там жити. А жити буду в кімнаті якогось придорожнього мотелю, де нема кухні. Побачимо, що воно буде.
27 січня 2016 року мені на пошту прийшов лист про деталі зустрічі щодо підготовки до співбесіди в посольстві. Лист містив чіткий список документів, які я повинна взяти з собою і flight form, яку я мусила заповнити до зустрічі. Також до 5 лютого 2016 року я повинна була заповнити форму DS-160 на сайті посольства США. Купа питань щодо моїх намірів в Америці трішки змучили. Цікаво, чи хтось взагалі дає позитивну відповідь на такі питання як участь в терористичних організаціях, розповсюдження наркотиків чи намір займатися проституцією в США :)
10 лютого 2016 року у готелі "Либідь" в Києві нас зібрали, щоб детально розповісти про особливості проходження співбесіди у посольстві. Купа важливої інформації, від документів до свого зовнішнього вигляду. Також я заповнила деякі документи.
18 лютого 2016 року мені на пошту прийшло два повідомлення. Перше містило оновлений документ від спонсора про проживання. Типу виходячи із заповненості кімнат, мене можуть заселити в один із згадуваних мотелів. Ну, то власне не дуже тішило, адже той другий має вкрай погані відгуки на trip adviser. Друге повідомлення мало деталі щодо оплати візового ваучера, який треба було оплатити негайно наступного дня.
23 лютого 2016 року я отримала лист підтвердження моєї співбесіди в посольстві. Відразу ж було зазначено дату проходження співбесіди - 14 березня. Відтоді й почалося хвилювання. У голову почали лізти дурні думки типу "а що якщо нічо не вийде" і т.п. Тут головне прийняти два варіанти розгортання подій і надіятися на краще.
14 березня 2016 року я вже мала співбесіду в посольстві. Крутий досвід, чесно кажучи. І ті емоції, коли консул протягує тобі блакитний папірець, не зрівняються ні з чим. Хоча викид енергії того понеділка був таким, що я ледве того робочого тижня дотягнула до вихідних. Можливо, зроблю окремий допис про посольство, якщо то когось цікавить.
Того ж таки 14 березня я купила свої попередньо заброньовані квитки. Мені розповіли куди я лечу, послугами яких авіаліній користуюся і де матиму пересадки. Чесно кажучи, то такий дивний момент, коли ти тримаєш в руках квитки в США, але досі не можеш повірити, що це все відбувається з тобою у реальному житті. Власне, відтоді почався той напружений момент складання сесії достроково. Адже літак у мене був на 11 травня.
23 квітня 2016 року мала передполітню орієнтацію, де коротко розповіли що потрібно буде зробити, прилетівши до Америки.
6 травня 2016 року я нарешті закрила сесію. Три тижні нервової біганини, безсонних ночей і винесення мізків. Жодних сил, щоб тішитися.
І маю лише 4 дні на пакування речей, наведення якогось порядку в голові та душі. Власне, таким був цей період підготовки до найкрутішого літа в моєму житті! Віш мі гуд лак ;)
29 грудня 2015 року я отримала коротеньке смс, яке сповістило мене про те, що я таки пройшла на вакансію.
12 січня 2016 року я отримала пакет документів, який містив Job offer, Housing form, Rental Agreement. Оскільки ця вакансія передбачає житло, то я повинна дотримуватися всіх правил, які встановлює орендодавець. Саме житло, на мою думку, і є мінусом цієї вакансії, тому що я не маю права його змінювати і мушу там жити. А жити буду в кімнаті якогось придорожнього мотелю, де нема кухні. Побачимо, що воно буде.
27 січня 2016 року мені на пошту прийшов лист про деталі зустрічі щодо підготовки до співбесіди в посольстві. Лист містив чіткий список документів, які я повинна взяти з собою і flight form, яку я мусила заповнити до зустрічі. Також до 5 лютого 2016 року я повинна була заповнити форму DS-160 на сайті посольства США. Купа питань щодо моїх намірів в Америці трішки змучили. Цікаво, чи хтось взагалі дає позитивну відповідь на такі питання як участь в терористичних організаціях, розповсюдження наркотиків чи намір займатися проституцією в США :)
10 лютого 2016 року у готелі "Либідь" в Києві нас зібрали, щоб детально розповісти про особливості проходження співбесіди у посольстві. Купа важливої інформації, від документів до свого зовнішнього вигляду. Також я заповнила деякі документи.18 лютого 2016 року мені на пошту прийшло два повідомлення. Перше містило оновлений документ від спонсора про проживання. Типу виходячи із заповненості кімнат, мене можуть заселити в один із згадуваних мотелів. Ну, то власне не дуже тішило, адже той другий має вкрай погані відгуки на trip adviser. Друге повідомлення мало деталі щодо оплати візового ваучера, який треба було оплатити негайно наступного дня.
23 лютого 2016 року я отримала лист підтвердження моєї співбесіди в посольстві. Відразу ж було зазначено дату проходження співбесіди - 14 березня. Відтоді й почалося хвилювання. У голову почали лізти дурні думки типу "а що якщо нічо не вийде" і т.п. Тут головне прийняти два варіанти розгортання подій і надіятися на краще.
14 березня 2016 року я вже мала співбесіду в посольстві. Крутий досвід, чесно кажучи. І ті емоції, коли консул протягує тобі блакитний папірець, не зрівняються ні з чим. Хоча викид енергії того понеділка був таким, що я ледве того робочого тижня дотягнула до вихідних. Можливо, зроблю окремий допис про посольство, якщо то когось цікавить.Того ж таки 14 березня я купила свої попередньо заброньовані квитки. Мені розповіли куди я лечу, послугами яких авіаліній користуюся і де матиму пересадки. Чесно кажучи, то такий дивний момент, коли ти тримаєш в руках квитки в США, але досі не можеш повірити, що це все відбувається з тобою у реальному житті. Власне, відтоді почався той напружений момент складання сесії достроково. Адже літак у мене був на 11 травня.
23 квітня 2016 року мала передполітню орієнтацію, де коротко розповіли що потрібно буде зробити, прилетівши до Америки.
6 травня 2016 року я нарешті закрила сесію. Три тижні нервової біганини, безсонних ночей і винесення мізків. Жодних сил, щоб тішитися.
І маю лише 4 дні на пакування речей, наведення якогось порядку в голові та душі. Власне, таким був цей період підготовки до найкрутішого літа в моєму житті! Віш мі гуд лак ;)
