Колись здавалося, що на проект "Твоя Країна" у Харкові потрапляють лише обрані. Принаймні цим я пояснювала собі кожну невдачу при реєстрації на черговий візит. Але такі перешкоди додають мені лише азарту, тому я зазвичай махаю на все рукою і їду до омріяного міста сама. Так було і з Харковом! Ну, подумаєш, не беруть на візити - поїду на концерт Бабкіна! І поїхала, і з містом познайомилася, і за місцевими людьми поспостерігала. Але от, повернувшись додому, відчула якусь недосказаність у наших стосунках з Харковом. Чесно кажучи, це не те місто, де хочеться заблукати серед вуличок і блукати до втоми у ногах, доки хтось не покаже тобі вірну дорогу. Здавалося б, якщо заблукаєш у Харкові, то ніхто тобі в біса не допоможе, бо місцеві там не дуже привітні і тяжко йдуть на контакт. Отак, відкидаючи всі негативні враження і спогади про місто, я зареєструвалася на ТК візит від Kharkiv Open Team.
Я не мала жодних особливих очікувань від цих 3-х днів, лише сподівалася зустріти хороших людей, з якими можна цікаво і пізнавально провести час. Так от, з перших хвилин у Харкові, коли я тільки-но вийшла з потяга, зрозуміла, що це ТК буде особливим. Вірте чи ні, але ше ніхто і ніколи не зустрічав мене з потяга і так, що ти відразу зустрічаєшся поглядом з тією людиною. Дякую, Вова, що так рано-вранці, коли нормальні люди бачать десяті сни у своїх ліжечках, ти вже чекав на пероні на своїх тимчасових сожитєлєй :) Вова, дякую тобі, що знайшов не лише місце, а й час аби вигуляти нас з Артемом славнозвісною Салтівкою. Того дня я, певно, встановила свій особистий рекорд поїздок трамвайчиком - квиточки просто таки випадали з кишень :)
А потім був тімбілдінг і такі вже улюблені таборові ігри на знайомство, які з новими людьми проживаються по-іншому. І та, так приємно було зустріти у цьому чудовому колі людей таборових знайомих, з якими не одна пісня була проспівана біля ватри влітку 17'го. Це вкотре підтверджує, що світ таки тісний!
Того дня на нас чекав ше майстер-клас Макса, під час якого ми вчилися відчувати і довіряти один одному. Цікаво було комунікувати з іншими за допомогою такого своєрідного способу і дізнаватися про чужі страхи і почуття. По суті, перший день був таким лайтовим, коли ми знайомилися і спілкувалися один з одним і дякую оргам-котикам, бо після ночі у плацкарті і дуже раннього підйому було вже складно рухати мізками ввечері.
А от другий день візиту зарядив просто на повну! Ранкова руханка у стилі хіп-хопу від @AllStarsDC допомогла трохи розчухатися і влитися в нестримний режим блукань містом. Але перед тим ще була цікава розмова у формі тренінгу з Магдалиною на тему подорожей. Цікаво було обговорити, чому і навіщо ми кудись зриваємося і їдемо. Якось от ніколи не задумувалася над реальною причиною своїх мандрівок, адже завжди обходилася заїждженою фразою "вихід із зони комфорту". Дякую, Магдалино!)
А потім був справжній марафон блукань і цікавих розповідей від Ярослава, а також марних спроб оминути калабані на вулицях міста) От від душі дякую оргам-котикам, які знайомили нас протягом всіх тих 3-х днів з людьми, які щиро кайфують від того, що вони роблять. І от Ярослав своєю енергетикою і влучними жартами не лише створив чітке враження про Харків, а й показав як можна щиро тішитися з того, чим ти займаєшся.
Ще з таких відчайдушних фанатиків запам'яталися фотографи з фотолабораторії "Vinol", які розповіли нам про секрети плівкової фотографії. І от ніби така старомодна плівка, але ці люди дарують їй нове життя і знову ж таки, щиро кайфують від того, що роблять. А от справжньою родзинкою того вечора став концерт харківського гурту Dостоевсkий FM. Надзвичайно харизматичні та запальні музиканти зарядили всю нашу компашку і стали фінальним акордом офіційної програми другого дня візиту.
А потім було безмежно прекрасне #неспимо тривалістю в одну лютневу ніч, коли ми грали в різні ігри, настолки і співали пісні під гітару. Атмосфера була такою, що здавалося, ніби я от заплющу очі й опинюся у якомусь провінційному куточку нашої країни, де палатиме ватра одного із ФРІ-шних таборів. Було настільки тепло, що отак раптом серед зими ти опиняєшся у літі й у компанії цікавих і неймовірних людей, з якими просто так добре бути саме тут і зараз. І та, дякую, друзі за можливість побачити безлюдний Харків і проїхатися у першому ранковому поїзді метро ♥♥♥
От якою б насиченою не була ніч, а зранку ми знову зібралися на платформі метро, щоб востаннє прокайфувати у нашому повному складі в екстрим-залі @InGravity.Space. А потім були найтремтливіші моменти останнього дня візиту, коли всі дізналися про своїх таємних друзів і почали прощатися, бо ТК - штука підступна: тільки відчуєш оцю теплу прив'язаність до людей і міста, як доводиться розлучатися. На щастя, мій потяг був пізно ввечері і я ще встигла приєднатися до команди везунчиків, які спробували вибивати ритми на дарбуках, глюкофонах та інших хитромудрих музичних інструментах в атмосферному місці Харкова @drumspace. Це був один із найпрекрасніших моментів завершення візиту, коли ми мали нагоду отак востаннє відчути себе командою, вибиваючи ритми.
А мої останні спогади про Харків одні з найтепліших, бо це були десятки прощальних обіймів, теплих розмов на вокзалі і раптові жарти, заради яких просто хотілося зупинити мить. І як же приємно сідати у потяг і, провалюючись у сон, на підсвідомому рівні продовжувати переживати ці неймовірні 3 дні у Харкові, з яким, сподіваюся, мені вдалося поладнати при нашій другій зустрічі!
І та, якщо ви думаєте, що коти - то розніжені милі тваринки, які люблять лише тепло і суху погоду, то цей стереотип аж ніяк не стосується харківських КОТиків :) Бо Kharkiv Open Team - то злагоджена команда енергійних бубочок, які не лише з точністю орієнтуються у всіх підземних переходах міста, а й майстерно долають кілометри непрочищеними від снігу доріжками, манівцями і тротуарами. Дякую, КОТики, що обігрівали своєю турботою і любов'ю, давали можливість відчути себе потрібними і закохували у місто, серед бетонних стін якого живуть такі творчі і віддані фанати своєї справи!
Я не мала жодних особливих очікувань від цих 3-х днів, лише сподівалася зустріти хороших людей, з якими можна цікаво і пізнавально провести час. Так от, з перших хвилин у Харкові, коли я тільки-но вийшла з потяга, зрозуміла, що це ТК буде особливим. Вірте чи ні, але ше ніхто і ніколи не зустрічав мене з потяга і так, що ти відразу зустрічаєшся поглядом з тією людиною. Дякую, Вова, що так рано-вранці, коли нормальні люди бачать десяті сни у своїх ліжечках, ти вже чекав на пероні на своїх тимчасових сожитєлєй :) Вова, дякую тобі, що знайшов не лише місце, а й час аби вигуляти нас з Артемом славнозвісною Салтівкою. Того дня я, певно, встановила свій особистий рекорд поїздок трамвайчиком - квиточки просто таки випадали з кишень :)
Того дня на нас чекав ше майстер-клас Макса, під час якого ми вчилися відчувати і довіряти один одному. Цікаво було комунікувати з іншими за допомогою такого своєрідного способу і дізнаватися про чужі страхи і почуття. По суті, перший день був таким лайтовим, коли ми знайомилися і спілкувалися один з одним і дякую оргам-котикам, бо після ночі у плацкарті і дуже раннього підйому було вже складно рухати мізками ввечері.
А от другий день візиту зарядив просто на повну! Ранкова руханка у стилі хіп-хопу від @AllStarsDC допомогла трохи розчухатися і влитися в нестримний режим блукань містом. Але перед тим ще була цікава розмова у формі тренінгу з Магдалиною на тему подорожей. Цікаво було обговорити, чому і навіщо ми кудись зриваємося і їдемо. Якось от ніколи не задумувалася над реальною причиною своїх мандрівок, адже завжди обходилася заїждженою фразою "вихід із зони комфорту". Дякую, Магдалино!)
А потім був справжній марафон блукань і цікавих розповідей від Ярослава, а також марних спроб оминути калабані на вулицях міста) От від душі дякую оргам-котикам, які знайомили нас протягом всіх тих 3-х днів з людьми, які щиро кайфують від того, що вони роблять. І от Ярослав своєю енергетикою і влучними жартами не лише створив чітке враження про Харків, а й показав як можна щиро тішитися з того, чим ти займаєшся.
Ще з таких відчайдушних фанатиків запам'яталися фотографи з фотолабораторії "Vinol", які розповіли нам про секрети плівкової фотографії. І от ніби така старомодна плівка, але ці люди дарують їй нове життя і знову ж таки, щиро кайфують від того, що роблять. А от справжньою родзинкою того вечора став концерт харківського гурту Dостоевсkий FM. Надзвичайно харизматичні та запальні музиканти зарядили всю нашу компашку і стали фінальним акордом офіційної програми другого дня візиту.
А потім було безмежно прекрасне #неспимо тривалістю в одну лютневу ніч, коли ми грали в різні ігри, настолки і співали пісні під гітару. Атмосфера була такою, що здавалося, ніби я от заплющу очі й опинюся у якомусь провінційному куточку нашої країни, де палатиме ватра одного із ФРІ-шних таборів. Було настільки тепло, що отак раптом серед зими ти опиняєшся у літі й у компанії цікавих і неймовірних людей, з якими просто так добре бути саме тут і зараз. І та, дякую, друзі за можливість побачити безлюдний Харків і проїхатися у першому ранковому поїзді метро ♥♥♥От якою б насиченою не була ніч, а зранку ми знову зібралися на платформі метро, щоб востаннє прокайфувати у нашому повному складі в екстрим-залі @InGravity.Space. А потім були найтремтливіші моменти останнього дня візиту, коли всі дізналися про своїх таємних друзів і почали прощатися, бо ТК - штука підступна: тільки відчуєш оцю теплу прив'язаність до людей і міста, як доводиться розлучатися. На щастя, мій потяг був пізно ввечері і я ще встигла приєднатися до команди везунчиків, які спробували вибивати ритми на дарбуках, глюкофонах та інших хитромудрих музичних інструментах в атмосферному місці Харкова @drumspace. Це був один із найпрекрасніших моментів завершення візиту, коли ми мали нагоду отак востаннє відчути себе командою, вибиваючи ритми.
А мої останні спогади про Харків одні з найтепліших, бо це були десятки прощальних обіймів, теплих розмов на вокзалі і раптові жарти, заради яких просто хотілося зупинити мить. І як же приємно сідати у потяг і, провалюючись у сон, на підсвідомому рівні продовжувати переживати ці неймовірні 3 дні у Харкові, з яким, сподіваюся, мені вдалося поладнати при нашій другій зустрічі!
Немає коментарів:
Дописати коментар