місто О.

Скільки ж тих міст у світі, які ще доведеться мені побачити. Скільки прекрасного та незвіданого у кожному з них. І скільки ж місця у моїй душі для кожного. Міста не можна порівнювати. Їх треба любити по-справжньому і кожне з них по-своєму. Любов та повинна бути чистою та щирою, відданою і довговічною.

"Міста не можна порівнювати", - повторювала я собі, гуляючи Дерибасівською і ловлячи нові звуки, вдихаючи солодкі аромати...

Одеса заворожувала своєю багатогранністю та розкішшю. Хотілося блукати одеськими вуличками, зазирати до двориків і проникатися атмосферою цього чарівного міста. Та весь романтичний настрій відразу випаровується разом з не надто приємними ароматами у цих славнозвісних одеських двориках. Ззовні привабливі будинки відлякували зсередини своїм аварійним станом. Здавалося б, ну, як так можна занехаяти цю розкішну архітектуру. Натомість моя уява, якій достатньо лише тіні колись красивих та заворожуючих будинків, малювала барвисті картини. Спостерігаючи за якимось покинутим будинком неподалік парку Шевченка, я уявляла гамірний вечір з танцями та щедрими наїдками. Ось закохана пара вийшла в сад погомоніти під місяцем і нарешті зізнатися один одному в коханні. А на балконі двоє вельмишановних гостей обговорювали останні політичні новини, паливши відмінний табак у своїх старих люльках. А з середини до мене долинав дзвінкий сміх юних панянок, які лише перший раз вийшли у світ і щиро бажають привернути увагу вусатих кавалерів у військовій формі. 

Ех, Одеса надихає. Тут хочеться заблукати між старими вуличками, закохатися у покинутий і повністю обвитий плющем, будинок, стіни якого досі дихають історією.   І здається, що ось-ось пальчиками ти боязко торкнешся вхідних дверей і потрапиш у світ розкоші та величної слави цього будинку. А натомість, всередині ти знаходиш зламане фортепіано, на якому, певно, вже давно ніхто не грав, про що говорить товстий шар пилу та павутиння навколо. 

Знаєте, це місто закохало мене у себе по вуха. Що варто побачити, а чи вірніше почути у цьому приморському місті, то це вуличних музикантів. Ви не повірите, але в Одесі вуличних музикантів можна зустріти в міській маршрутці. Їх з легкістю можна впізнати за наявністю величенького інструмента поряд. Так от, тримаючи той важкий інструмент, музиканти можуть ненавмисно наступити вам на ніжку, а потім будуть вибачатися своєю такою вже рідною російською мовою. І коли ти відповіси українською, вони зі щирою посмішкою та очима, повними здивування, приспустять скельця своїх окулярів і зацікавлено тебе роздивлятимуться. Та незважаючи на їхню російську, ти не проти слідувати за цими музикантами і нарешті почути їхню вишикану гру. Але Одеса настільки прекрасна, що не обмежується лише одними вуличними музикантами. Їх тут греблю гати і що цікаво, у кожного свій репертуар. Хтось співає славнозвісні пісні про Одесу-маму, хтось обмежується одним саксофоном, а хтось лабає крутезне ірландське кантрі. Вірте чи ні, але оминути когось із них - нереально! Музиканти настільки магнетичні, що слухаючи їх, ти просто розпливаєшся у широкій посмішці і з подивом слідкуєш за тією самовіддачею та натхненністю, з якими вони виконують кожну нову пісню. Як не крути, а вуличні музиканти - то душа міста, без якої я просто не уявляю Одесу.

До речі, українську почути в Одесі - то велика рідкість, але розповім вам про один цікавий заклад. Книгарня-Кав'ярня, що на вулиці Катерининській 77, то чи не єдине місце в Одесі, де можна почути українську кожного робочого дня з 10-ої до 20-години. Саме у цьому чарівному закладі відбуваються всі літературні заходи міста. Тут поети читають свої вірші та презентують нові книжки, тут відбуваються цікаві літературні дискусії, які варто не лише почути, а й дещо з них занотувати ;) А чарівна власниця, пані Галина, не лише зустріне вас своєю теплою усмішкою, а й порекомендує добротне сучасне чтиво! Отже, окрема вподобайка Книгарні-Кав'ярні за створення особливої атмосфери.

Саме тут, в Одесі я зрозуміла, що міста не можна порівнювати, адже це справа до біса неблагородна. Кожне місто у цьому величезному світі має свою унікальну особливість, яка відрізняє його від тисячі інших. Історична архітектура чи бруковані вулички, синє та безмежне море чи широка повноводна річка, вуличні музиканти чи рідні люди, які живуть у цьому місті - неважливо! Головне - відшукати цю особливість і берегти її у своєму серці, ніби найкоштовніший скарб.  

P.S. А під катом відео жахливої якості, на яких можна почути тих вуличних музикантів :)