Тиждень тому я лежала на верхньому ліжку в кімнаті київського хостелу на Прорізній. Лежала, думала і карбувала в серці щось прекрасне. Почуття, яке розривало мене зсередини мало гарну причину походження. Концерт Бабкіна 18 березня у ДК КПІ перевершив будь-які мої очікування. Той вечір настільки зарядив чудовою енергетикою, подарував яскраві моменти і безцінні хвилини захвату, що у мене просто не вистачало слів, аби виразити всі свої емоції.
Година очікування і підслуховування останніх репетицій Бабкіна під дверима тільки розігріли моє нестерпне бажання проникнутися атмосферою його нового альбому. Особливістю цього концерту було залучення не тільки Бабкіна-музиканта, а й Бабкіна-актора. Власне, сам концерт був схожий на музично-театральний перформанс, який з перших хвилин перехопив подих і прикував мій погляд. Незвична поява музикантів на сцені і ось - Бабкін вже грає на флейті з зав'язаними очима. Серце завмерло, і я заворожено спостерігала за цією талановитою людиною, яка своїми піснями торкалася невидимих струн моєї душі. Ті слова у піснях Бабкіна відлунювали в скронях, і з очей потоком лилися сльози. Марно я старалася приховати свої розбурхані почуття. З кожною новою піснею Бабкін ще глибше проникав у мою душу. Його новий альбом хочеться заслухати до дірок, осмислити сенс кожної пісні й цитувати окремі рядки, які глибоко врізаються у свідомість.
Година очікування і підслуховування останніх репетицій Бабкіна під дверима тільки розігріли моє нестерпне бажання проникнутися атмосферою його нового альбому. Особливістю цього концерту було залучення не тільки Бабкіна-музиканта, а й Бабкіна-актора. Власне, сам концерт був схожий на музично-театральний перформанс, який з перших хвилин перехопив подих і прикував мій погляд. Незвична поява музикантів на сцені і ось - Бабкін вже грає на флейті з зав'язаними очима. Серце завмерло, і я заворожено спостерігала за цією талановитою людиною, яка своїми піснями торкалася невидимих струн моєї душі. Ті слова у піснях Бабкіна відлунювали в скронях, і з очей потоком лилися сльози. Марно я старалася приховати свої розбурхані почуття. З кожною новою піснею Бабкін ще глибше проникав у мою душу. Його новий альбом хочеться заслухати до дірок, осмислити сенс кожної пісні й цитувати окремі рядки, які глибоко врізаються у свідомість.
Насправді того вечора я побачила іншого Бабкіна. Це не той Сергій, з творчістю якого я познайомилася ще в далекому 2009-му і аж ніяк не той, якого я бачила в Палаці Спорту 5 грудня разом з Sunsay. Новий Бабкін вражає своєю багатогранністю і тою прихованою думкою, яку він проносить крізь весь альбом. Бабкін вчить радіти кожній миті і не розпорошуватися на дрібниці. Він наголошує на любові до близьких, які завжди поруч з нами і готові завжди прийти на допомогу. Бабкін показує, що незважаючи на всі труднощі, біль і випробування, ми повинні шукати щось прекрасне у тому житті, знаходити вихід зі складних ситуацій, де, здається, його вже нема. Бабкін вчить любові. Воістину вона одна врятує цей світ.
Власне, все дійство було досконало відпрацьоване і гарно продумане. Світло, звук, ліхтарики над кожним з музикантів... все було настільки якісно обіграно, що розумієш, яка ж кропітка робота стоїть за кожною такою деталькою на сцені. А сам Бабкін так вживався в роль і проникався кожною новою піснею, що складалося враження, ніби я переглядаю міні-вистави у театрі. Чесно кажучи, спершу було складно вловити зв'язок з ним. Адже він жив на сцені іншим життям і не виходив з образу навіть для того, щоб хоча б інколи перегукнутися з публікою. Та після третьої пісні, налаштувавшись на такий химерний і водночас цікавий спосіб подачі музики, я відірвалася від реальності й проникалася тим чарівним світом, який відкривав для нас Бабкін на сцені.
Правда, часом здавалося, що та зала КПІ завелика для формату пісень Бабкіна. Хотілося більшої приватності, тиші й заглибленості. Хотілося сісти десь так ближче до сцени, підібгати коліна під себе, слухати і боятися дихнути, бо надто чарівним виглядало дійство. І як же не хотілося, щоб воно завершувалося. Після останньої пісні "Не убивай" зал аплодував стоячи. Кілька хвилин напружених оплесків і музиканти таки повернулися на свої місця. Відтоді творилося щось воістину неймовірне. Стояла вже майже біля самої сцени і могла чітко спостерігати за мімікою і жестами Бабкіна. Три пісні на біс просто зірвали залу. Такі знайомі і рідні слова змушували всіх танцювати, співати і кричати. Раптом ліричний і глибокий Бабкін перетворився на маленького бешкетника, який бігав сценою, пританцьовував і проганяв талановитиго Єфима Чупахіна від рояля. Неймовірний кайф спостерігати за таким цікавим перевтіленням і насолоджуватися знайомим Бабкіним, який ще давно полюбився всім піснею "Забери меня". Пісні на біс запалили отой неймовірний вогонь серед публіки. То було якесь справжн шаленство! Власне, тоді й сльози з обличчя зникли. Три пісні і Бабкін знову прощається. Окидає поглядом залу, усміхається тим, хто стоїть поближче і покидає сцену.
Бабкін... слів іноді бракує описати весь той вплив його творчості на мене. Деякі його пісні просто до клубка у горлі і мурах по тілу. Досі складно формувати якісь адекватні думки після концерту. Єдине, що знаю точно, тепер з нетерпінням чекатиму на його нові концерти й пісні.
Знаєте, необов'язково співати про політику, війну чи шось те, що так зараз турбує людей. Артист не повинен підлаштовуватися під аудиторію. Він просто виражає себе так, як вважає за потрібне, старається донести свій зміст у вуха інших, і хто почує його, прийме його таким, яким він є. І мені подобається оцей справжній Бабкін, який з кожним своїм альбомом розвивається і відкриває себе з нової сторони. Я так вдячна долі, що підкидає мені правильну музику і знайомить з прекрасними людьми цього світу.
Знаєте, необов'язково співати про політику, війну чи шось те, що так зараз турбує людей. Артист не повинен підлаштовуватися під аудиторію. Він просто виражає себе так, як вважає за потрібне, старається донести свій зміст у вуха інших, і хто почує його, прийме його таким, яким він є. І мені подобається оцей справжній Бабкін, який з кожним своїм альбомом розвивається і відкриває себе з нової сторони. Я так вдячна долі, що підкидає мені правильну музику і знайомить з прекрасними людьми цього світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар