як 5'nizza розкачала Stereo Plaza

Нарешті у суботу, 10 червня, відбувся такий довгоочікуваний концерт 5'nizza. Концерт, на який я особисто чекала більше 4-ох місяців, переживала кожного разу, коли його відтерміновували і подумки прощалася з тою щасливою нагодою потусити у фан-зоні. І зараз я щиро тішуся всьому, що сталося і не сталося протягом цих 4-ох місяців аби я таки потрапила на 5'nizza і зарядилася тою неймовірною енергетикою. 

5'nizza - то таке глибоке море любові, 

у яке пірнаєш кожного разу, коли розпашілий від емоцій підспівуєш і пригаєш в такт пісень. Тоді люди у фан-зоні стають ближчими не лише фізично, а й духовно :)

Я з тих фріків, які приходять на концерт 5'nizza за дві години, щоб відбороти собі місце під самою сценою і спостерігати за яскравими емоціями Бабкіна і Sunsay. Як виявилось, таких фріків на концерти 5'nizza ходить багато, тому, підійшовши до території Stereo Plaza і побачивши чергу людей попереду, я сумно стала в кінці. Минула година і черга за мною збільшилась втричі і продовжувалась аж до виходу з території клубу. Не буду зупинятися на тому моменті, коли відкрили вхід в Stereo Plaza, і всі кинулися займати місця у фан-зоні. Спершу головна тема з фільму Кін-дза-дза!, а потім драйвовий Denis Chmelev розігрівали публіку 5'nizza. Здавалося, чуваки, ви що, нас розігруєте? - Ми прийшли на 5'nizza! А потім знову ця тема з фільму, яка ніби-то ось-ось обірветься, і на сцену вийдуть двоє хлопців з гітарою. 

Ох, і нарешті той момент, коли зникає світло, публіка завмирає, лунають перші акорди КУ, і за мить зала вибухає криками й оплесками - 5'nizza на сцені! Протягом наступних 3-ох годин я була в якомусь коматозі, під час якого просто не розбирала що, де і як, а лише кайфувала від того, що "Настоящее есть, оно существует!". Sunsay привітався, сказав, що вони сьогодні приїхали до Києва з презентацією нового альбому "КУ!" і саме тому заспівають свою стару пісню "Ямайка". Хто був хоч на одному концерті 5'nizza, той знає як віддані фанати можуть в унісон підспівувати гурту, створючи особливу атмосферу щастя і єдності. Кілька пісень з нового альбому і публіку, яка в перервах між ними постійно скандувала 5'nizza, вже не зупинити. Також сюрпризом стала поява басиста Mister Glass, який лабав круті партії в піснях "Настоящее", "Опана", "Вітаємо" та інших. Крім нових пісень, 5'nizza заспівала і такі вже улюблені "Весна", "Я с тобой", "Солдат". 

Протягом всіх цих двох годин спільних підспівувань дуже гостро відчувалася єдність публіки з артистами у простих і таких банальних речах. Sunsay, як завжди, забував слова пісень, а всі підтримували гучними оплесками і співали замість нього, або коли фанати, скандуючи назву пісні "Митя", відчули, що наступною буде саме вона. І от всі дружно доспівали останні слова "I'm a soldier. Soldier, soldier джа-джа...", 5'nizza прощається з публікою, яка не збирається їх відпускати, і Бабкін повільно йде зі сцени, постійно вигукуючи "КУ!" 

Але 5'nizza повертається на біс і співає такі до болю знайомі 

"Я не той" і "Нева". 

Знову прощання, VIP-зона, видно, розходиться, але фанка відчайдушно починає скандувати "Ты кидал". Хтось таки не витримує і йде, людей ставало все менше, але ми не здавалися. Відчуття були нереальні, коли 5'nizza таки вдруге вийшла на біс! І то був такий біс, що кусайте лікті всі, хто його не дочекався! :) Sunsay з Бабкіним, ніби масла у вогонь підлили цим своїм "Ты кидал, ты-ки-ты-ки-ты кидал", адже розкачана публіка ще півгодини скандувала "5'nizza" і кликала їх на третій біс. 

Хтось ну дуже вже хотів почути "Стрелу", але оскільки 5'nizza все не виходила, а охорона почала нас виганяти, всі почали співати пісню разом. Тільки уявіть собі цей натовп розпашілих людей з відчайдушним вогнем в очах і на обличчі, які готові на все, щоб ще раз побачити і почути двох чуваків з гітарою. 

Я пам'ятаю...

• як піднімала очі догори, дивилася на балкон, де офіціанти прибирали столики VIP-гостей, які вже порозходилися і не вірили, що 5'nizza вийде втретє;
• обличчя охоронців, які стояли протягом всього концерту під сценою біля огорожі, а тепер дивилися на нас такими тупими і злими поглядами, в яких можна було помітити відверту ненависть до цього відчайдушного натовпу людей;
• як ми всі разом доспівали "Стрелу", як охоронці кричали "Уходите!" і починали розбирати огорожу, а ми вперто і голосно скандували "Не уйдем!".

Так минуло півгодини, коли здавалося, що підлога Stereo Plaza провалиться від нашого тупотіння, а охоронці от-от кинуться і просто силою нас виженуть з клубу. Півгодини ми то кричали, то плескали, то тупотіли до болю і повного знесилення, але продовжували вірити, що 5'nizza таки вийде втретє. 

І вони вийшли! Вийшли попрощатися і сказати своє останнє того вечора 

"До встречи!". 

Дякую 5'nizza за ту любов, яку ви генеруєте і якою ви з радістю ділитеся з оточуючими. Дякую, що кожного разу на своїх концертах єднаєте таких різних і таких чужих один одному людей, які все ж таки мають дещо спільне. Адже всі вони у певний період життя відкрили для себе творчість 5'nizza. Хтось уже був зрілою і дорослою людиною, хтось легковажним студентом, а хтось, як я, відчайдушною школяркою, яка жила ше такими наївними дитячими мріями. І дякую людям, які ходять на такі концерти у фан-зону, діляться своєю енергетикою і дихають у потилицю, або підставляють своє плече, коли тебе трохи заносить :) Ці люди ше дорогою до метро продовжували наспівувати такі знайомі пісні, бо 5'nizza - то ♥♥♥