Postcrossing

Якщо говорити про посткросінг, то мушу визнати, що ще ніколи так нічим не захоплювалась як цим проектом. Колись у дитинстві мріяла про листування з кимось, але посткросінг - то трішки інше. І саме цей проект став моїм першим захопленням, а вже потім я знайшла чудових друзів по листуванню. 

Посткросінг люблю за неймовірних людей, які підпишуть листівку теплими словами, які змусять посміхнутися навіть тоді, коли здається, що день минув марно. Я навіть не можу описати словами того почуття, коли втомлена повертаєшся додому і думаєш лише про тепле ліжечко або гарячу кружку чаю, а заглянувши до поштової скриньки, відразу 

розпливаєшся у захопленій посмішці, бо знаходиш там ні, не одну, а відразу три! поштових листівки з різних країн світу. Тоді швиденько піднімаєшся до квартири, заварюєш чай і читаєшроздивляєшсясмакуєш такі чудові листівки. Ох, то просто неймовірні відчуття! Читаєш теплі слова на звороті і радієш, що людина знайшла час аби підписати цю листівку для тебе, поділитися крихтою свого тепла і навіть обрати листівку з твого вішлісту ^^

Знаєте, у такі моменти вкотре переконуюсь, що люди - прекрасні! Поганих людей нема, є лише ті, кому у житті не вистачає крихти тепла, бодай у вигляді поштової листівки.















Досі пам'ятаю як рівно два роки тому бродила просторами інтернету і натрапила на блог одного досвідченого посткросера. Читала і зачитувалася його розповідями про красиві листівки, про дивовижних людей, які крім листівок ще вкладають до конверту інколи банкноту або монету, або ще щось таке миле. Читала і розуміла, що я теж хочу спробувати. Зареєструвалася, познайомилася з сайтом і витягнула адресу. Та після цього було жахливе розчарування: потрібних листівок у нас на пошті не було. Там продавалися лише вітальні листівки з квіточками, але вони не підходили.

моя перша листівка з Білорусі

Я обходила всі місцеві магазини і була просто вбита горем. Ну, як так? Але після довгих днів розчарування я взяла себе у руки і почала шукати потрібні листівки в інтернеті. Потім у мене вийшло потрапити до Києва на Головпоштамт, де я і запаслася листівками для посткросінгу. Пам'ятаю як нервувала, коли відправляла свою першу листівку, боялась чи вона дійде, чи я правильно написала адресу і чи вона взагалі сподобається тій людині, якій я її відправила. Та на щастя, все вийшло і одного літнього дня мені прийшов такий довгоочікуваний "Hurray!" Потім я ще довгенько чекала на свою першу листівку. Вірила, що вона має прийти, а мама все посміхалася і казала, що так не буває. Вона ще тоді не дуже вірила у правдивість і чесність цього проекту. І думала, що мені нічого не прийде, але через кілька днів її сумніви розвіялися, коли вона сама знайшла у поштовій скриньці ось цю листівку з Білорусі.

А ще на сайті познайомилася з чудовими людьми. Було кілька неофіційних обмінів листівками з посткросерами, які хотіли отримати якусь конкретну листівку. А також було кілька цікавих листувань. Пам'ятаю лист з Чехії від одного цікавого дядечка, який має велику собаку ^^ писав про себе, про своє життя, але до того нудно і якось нецікаво, що я навіть не стала відповідати. І не люблю я, коли листи набирають у ворді, роздруковують і відправляють. Такі листи позбавлені тепла і щирості. Ще було чудове листування з одним юнаком з Індії Різваном. До речі, перший написав, що хоче отримати українську банкноту і монету. Відправила йому, а він у відповідь ще мені відправив цілу пачку індійського чаю і ароматні палички :)) ахаха)) пам'ятаю той ранок, коли мама забігає до кімнати і кричить від захоплення, що мені прийшла посилка від Різвана. Виявляється, поки я міцно спала, заходила листоноша. То був чудесний ранок!

Моя особлива любов - це різдвяні листівки. Одна з моїх мрій - це зустріти Новий рік десь на півночі. Так от, поки до здійснення цієї мрії ще далеко, люблю отримувати різдвяні та новорічні листівки з цих країн, які частково передають дух новорічних свят. Ох, такі листівки переносять мене у засніжену Лапландію, де взимку можна зустріти Санту.



Знаєте, з листівками як з морозивом. Перше морозиво найсмачніше, друге вже менш смачне, ну, а п'яте вже взагалі не хочеться їсти. Так от, листівкам дійсно тішилася, коли їх було мало.
Тоді мріяла, що колись їх у мене буде багато і зараз, коли їх, можливо, не так і багато, але мені достатньо, щоб тішитись з того, я не відчуваю тих емоцій, які відчувала на початку. Вже нема того страху чи трепету, рука вже впевнено виводить нову адресу і я не боюсь, що якась із листівок загубиться.
Тому я зробила перерву. Інколи перерва потрібна будь-де. Нині у мене перерва у посткросінгу. Але оскільки сьогодні маю другу річницю мого захоплення, то не можу собі відмовити відправити кілька листівок. І мушу сказати, що після довгої перерви завжди повертаєшся до улюбленої справи ще з більшим ентузіазмом.

Happy Postcrossing!